Вишиванка Покуття
Чоловіки носили довгу льняну сорочку поверх штанів з вузьким комірцем — стійкою, який був вишитий шовком або шерстю. Молоді хлопці носили сорочки, також ще й вишиті спереду.
Жінки носили сорочки з грубого льняного полотна. Святкова сорочка зверху була з тонкого полотна і підточка з грубшого. Сорочки мали вузький комірець — стійку та вишиті були на комірці і на манжетах (дудах). Сорочки були вишиті також на поликах шовком або шерстю. Святкова сорочка була вишита широкими полосами на «поликах». Традиційними кольорами були світлий та темний зелений, жовтий, чорний, червоний. В заможних жінок та в дівчат були вишиті цілі рукави спереду («вишивані рукави»).
Назви покутських візерунків : проскурчесті, кучері звіздаті, від вусатих різки, качори, від макових різки, чубаті, вусаті цілі, клинчасті головочки, сливкові цілі, рожеві, купчасті, лабаті, копитці, шестаки, сповпчесті, качористі цілі, колістні, копичасті, зерняткові, чубаті, черковці, сливкові.
Гуцульська вишиванка
Чоловіча сорочка гуцулів та бойків.
Сорочка була на спині гладка, без зборів та коміра. Крій такої сорочки надзвичайно простий.
Швея брала полотно, складала його пополовині на потрібну довжину. Тоді посередині робила розріз поперек (на шию) і невеликий розріз повздовж полотна. Ці розрізи обшивалися складеною вдвоє смужкою полотна — обшивкою. Перший розріз був замість коміра, другий — пазуха. Потім з половини полотна викроювала рукави. Внизу до сорочки пришивались два клини з обох сторін подолка сорочки. І під рукавами пришивались два невеличкі клини. Вишивали таку сорочку по швах на плечах, обшивках, краї пазухи, рукавів та подолку. Для вишивки брали червоні або сині бавовняні нитки, рідше вишивали чорним або зеленим шовком. Такі сорочки носили поверху штанів та підперезували широким юхтовим ременем.
Гуцульські вишивки характеризуються розмаїтістю геометричних і рослинних візерунків, безліччю композицій, багатством сполучень кольорів, головним чином червоного з жовтим і зеленим, причому домінує червоний колір. Два або три відтінки жовтого кольору прояснюють вишивку і додають їй золотавий відблиск. Сорочки святкові в жінок були вишиті на передпліччях або цілі рукави.
Назви гуцульських візерунків : купчасті різки, саметові, веснові, варварки, звіздові, волові очі, волошки, рожеві, павені, цвітні, хрести звіздові, макові, лабаті, скринкові, перлові.
Бойківська вишиванка
Бойківчанки носили сорочку з відокремленим станком, зібраним подолом та розрізом на спині. Сорочки вишивали на грудях в вигляді півкола.
Характерною рисою етнографічного району Карпат і Прикарпаття є велика кількість окремих частин регіону зі своїм колоритом. Кожне село відрізняється від інших своєрідністю вишивки, багатством орнаменту і неповторністю квітів.
У народній вишивці Львівської області використовуються різноманітні типи візерунків. У південних районах орнамент вишивок геометричний, біле тло не заповнюється, що додає візерункам прозорість і легкість.
Закарпатська вишиванка
Для вишивок Закарпаття характерним є мотив зиґзаґ («кривуля») у різних техніках виконання. Колірна гама вишивок досить широка: червоний сполучається з чорним (при цьому виділяється один колір — чорний або червоний), застосовуються як білий, так і багатобарвний орнаменти.
Лемківська вишиванка
Лемки носили коротку лляну або конопляну сорочку, яку заправляли в штани, сорочка мала розпірку як і в бойків ззаду, ззаду сорочка зав'язувались червоною стрічкою. Сорочка мала вишитий стоячий комірець (1,5 см) і також була вишита на рукавах.
Жінки лемків носили льняні вишиті хрестиком на верху рукава і на грудях сорочки. Сорочки були з манжетами. Сорочки мали стійку або викладний комірець, який вишивали або пришивали до нього широке мереживо (жабку). Обшивка коло шиї і біля рукавів були оздоблені простою вишивкою (хрестиками чи зірками). Під шиєю і на манжетах сорочка зав'язувалась стрічками. Сорочки складалися з двох відрізних частин: верхньої — опліччя і нижньої (подолок). Нижня сорочка була зшита з двох кусків, обвивалася навколо і зав'язуватись шнурком.
Вишиванка за описом Франца Коковського : " Чахлик " — вишивана сорочка з купленого або ліпшого домашнього полотна, вишита на рукавах шириною в 1 см. Її частини : обшивка (комір), груди, наплічка, плечі, рукави. Рукави завязують " застіжкою ", обшивку спинають — спинкою. " Чахлик " сягає тільки пояса, до нього пришивають з гіршого полотна «подолок», який сягає по коліна. Вишивка червоно — небесного кольору. Вишивка була простою: ромбами або зірочками.
Слобожанщина
Стрій Слобожанщини має багато спільних рис із одягом Наддніпрянщини, особливо Полтавщини, і зберігав свій традиційних характер до кінця 19 століття навіть на північно-східній, воронізькій, Слобожанщині.[20]
Жіночі
Жіночі сорочки-вишиванки Слобожанщини — переважно полтавського типу, носили їх носили до початку 20 ст. Наприкінці 19 ст. поширюються сорочки-вишиванки з високим стоячим вишитим коміром, накладною нашивкою на пазусі та вишитими манжетами. А на початку 20 ст. під впливом міської культури у побут входять сорочки на кокетці з великим викотом горловини та рукавами, пришитими до кокетки. Своєрідність вишивки слобожанських вишиваних сорочок полягає в багатоколірній візерунчастості, виконаній півхрестиком і дрібним хрестиком та півхрестиком, іноді грубою ниткою, що надаває їм рельєфності.
Характерним є шиття білими нитками, настилування (лиштва), вирізування. Переважають геометричні та рослинно-геометризовані взори.
Для закріплення краю тканини служили такі види швів, як: зубцювання і змережування. Поряд із набируванням і настилуванням, для яких характерна червона колористика вишивки, побутувало ажурне шиття.[21]
Чоловічі
Чоловічі сорочки (як тунікоподібного крою, так і з уставками) шиються з грубого лляного домотканого полотна. Сорочки переважно полтавського типу, а з кінця 19 століття зокрема і стрілкові вишиванки, від «стрілки» — плечової вставки у вигляді трикутного клина, розширеного до коміра. Форма стрілки могла бути й більш складної форми, коли трикутна стрілка доповнюється прямокутником, що створював ефект погона. Поверхня стрілки вишивається чи шиється з червоного кумачу, яким також обшивається комір та пазуха сорочки. Комір, манжети рукавів і поділ чоловічих сорочок вишивалися синіми і червоними нитками. Вплив міста простежувався у використанні білого ситцю для пошиття сорочок з манишками. До цих сорочок парубки носили на шиї кольорові хусточки, так звані шари
